Шпаклівки / Штукатурки

Штукатурка і шпаклівка — це два різні етапи обробки стін, які мають різне призначення, склад і товщину нанесення. Вони працюють у парі, але виконують різні функції.

1. Призначення

• Штукатурка — базовий вирівнюючий шар, який усуває грубі дефекти, перепади, виїмки, нерівності до 5 см.

• Шпаклівка — фінішний шар, який згладжує дрібні нерівності, тріщини, подряпини перед фарбуванням або поклейкою шпалер.

2. Склад

• Штукатурка — суміш цементу, гіпсу, піску, вапна, полімерів. Має грубіші зерна, високу міцність.

• Шпаклівка — дрібнодисперсний склад на основі гіпсу, цементу або полімерів. Гладка текстура, легше шліфується.

3. Товщина шару

• Штукатурка — наноситься товстим шаром: від 5 мм до 50 мм і більше.

• Шпаклівка — наноситься тонким шаром: 1–3 мм, іноді в кілька проходів.

4. Етапи застосування

• Штукатурка — перший етап після підготовки поверхні (грунтування).

• Шпаклівка — наноситься після штукатурки або на рівну основу, перед фінішною обробкою.

5. Зони застосування

• Штукатурка — зовнішні та внутрішні стіни, особливо з великими дефектами.

• Шпаклівка — внутрішні приміщення, стелі, декоративні зони.

Наприклад, у ванній кімнаті використовують цементну штукатурку для стійкості до вологи, а потім — фінішну шпаклівку для гладкості перед фарбуванням.

Штукатурка — це будівельна суміш, яка наноситься на поверхню для вирівнювання, захисту або декоративного оздоблення. Залежно від складу та призначення, штукатурки поділяються на кілька основних типів:

1. Цементна штукатурка

• Склад: цемент, пісок, вода.

• Застосування: зовнішні стіни, фасади, ванні кімнати, підвали.

• Переваги: висока міцність, вологостійкість, морозостійкість.

• Недоліки: важка в роботі, довго сохне, складніше шліфується.

2. Гіпсова штукатурка

• Склад: гіпс, легкі наповнювачі, полімери.

• Застосування: внутрішні приміщення з нормальним рівнем вологості — спальні, вітальні, офіси.

• Переваги: легка, пластична, швидко сохне, добре шліфується.

• Недоліки: не підходить для вологих зон.

3. Вапняна штукатурка

• Склад: гашене вапно, пісок, вода.

• Застосування: реставрація старовинних будівель, екологічні інтер’єри.

• Переваги: "дихає", антисептична, екологічна.

• Недоліки: нижча міцність, довгий час висихання.

4. Декоративна штукатурка

• Склад: полімери, мінеральні наповнювачі, пігменти.

• Застосування: фінішне оздоблення стін — як всередині, так і зовні.

• Переваги: створює текстури, ефекти (венеціанська, мармурова, структурна).

• Недоліки: вища ціна, потребує навичок нанесення.

Наприклад, для фасаду приватного будинку обирають цементну штукатурку, а для спальні — гіпсову, яка створює ідеально гладку поверхню.

Шпаклівки поділяються за призначенням на стартові, фінішні та універсальні. Кожен тип має свою функцію, склад і особливості нанесення.

1. Стартова шпаклівка

• Призначення: вирівнювання грубих дефектів — тріщин, вибоїн, стиків.

• Склад: містить крупнозернисті наповнювачі (гіпс, цемент, мінерали).

• Товщина шару: до 5–7 мм, можна наносити кілька разів.

• Особливості:

  • Висока міцність

  • Шорстка поверхня

  • Складно шліфується

• Застосування: бетон, цегла, гіпсокартон, штукатурка.

2. Фінішна шпаклівка

• Призначення: створення гладкої поверхні перед фарбуванням або поклейкою шпалер.

• Склад: дрібнодисперсний, з полімерними добавками.

• Товщина шару: 1–3 мм.

• Особливості:

  • Легка в нанесенні

  • Добре шліфується

  • Гладка текстура

• Застосування: внутрішні приміщення, декоративні зони.

3. Універсальна шпаклівка

• Призначення: поєднує властивості стартової та фінішної.

• Склад: середньозернистий, з полімерними модифікаторами.

• Товщина шару: 2–5 мм.

• Особливості:

  • Підходить для більшості поверхонь

  • Добре маскує дефекти

  • Легко шліфується

• Застосування: ремонтні роботи, невеликі об’єми, швидке оздоблення.

Наприклад, для ремонту стіни з тріщинами краще спочатку нанести стартову шпаклівку, потім — фінішну. А для невеликого косметичного ремонту — підійде універсальна.

При виборі штукатурки або шпаклівки важливо враховувати не лише тип суміші, а й технічні характеристики, які впливають на якість обробки, довговічність і комфорт у роботі.

Основні властивості:

1. Адгезія (зчеплення з основою)

• Визначає, наскільки добре суміш тримається на поверхні.

• Важливо для гладких, глянцевих, бетонних основ.

• Покращується за рахунок грунтування.

2. Пластичність

• Впливає на легкість нанесення, розрівнювання, заповнення тріщин.

• Гіпсові та полімерні суміші — більш еластичні, цементні — жорсткіші.

3. Паропроникність

• Матеріал "дихає", пропускає водяну пару, не створює конденсат.

• Важливо для дерев’яних, газобетонних, екологічних конструкцій.

4. Вологостійкість

• Критично для ванної, кухні, фасаду.

• Цементні суміші — найстійкіші, гіпсові — лише для сухих зон.

5. Тріщиностійкість

• Здатність не розтріскуватись при висиханні або температурних перепадах.

• Полімерні шпаклівки — найстійкіші, цементні — потребують армування.

6. Час висихання

• Впливає на швидкість ремонту.

• Гіпсові — швидкі, цементні — повільні, полімерні — середні.

7. Зернистість / фракція

• Визначає гладкість поверхні.

• Стартові суміші — крупнозернисті, фінішні — дрібні.

8. Екологічність

• Відсутність формальдегіду, запаху, безпечність для здоров’я.

• Продукція Knauf з ECOSE® або полімерні суміші — найкомфортніші.

9. Стійкість до механічних впливів

• Важливо для зон з високим навантаженням — коридори, сходи, фасади.

Наприклад, для ванної кімнати краще обрати цементну штукатурку з високою вологостійкістю, а для спальні — гіпсову шпаклівку з хорошою пластичністю та паропроникністю.

Вибір між цементною та гіпсовою штукатуркою залежить від вологості приміщення, типу основи, очікуваного навантаження та бажаного фінішного результату.

📌 Цементна штукатурка — для вологих, технічних і зовнішніх зон

Рекомендовані приміщення:

• Ванна кімната

• Кухня

• Підвал

• Балкон

• Гараж

• Фасад будівлі

Переваги:

• Висока вологостійкість

• Стійкість до механічних пошкоджень

• Морозостійкість

• Довговічність

Недоліки:

• Важка в роботі

• Довго сохне (до 28 днів)

• Складніше шліфується

• Може тріскатись при неправильному нанесенні

📌 Гіпсова штукатурка — для сухих, житлових і декоративних зон

Рекомендовані приміщення:

• Спальня

• Вітальня

• Дитяча кімната

• Кабінет

• Коридор

• Офіс

Переваги:

• Легка в нанесенні

• Швидко сохне (до 24 годин)

• Добре шліфується

• Паропроникна — "дихає"

• Створює гладку поверхню, іноді без потреби шпаклювання

Недоліки:

• Низька вологостійкість

• Менш міцна — не для зон з високим навантаженням

• Не підходить для фасадів або сирих приміщень

Наприклад, у ванній кімнаті краще використовувати цементну штукатурку, а у спальні — гіпсову, яка забезпечить комфортний мікроклімат і гладкість стін.

Так, шпаклівку можна наносити без попередньої штукатурки, але лише за певних умов. Це залежить від стану поверхні, типу основи та вимог до фінішного покриття.

Коли це допустимо:

• Поверхня рівна, без глибоких дефектів Наприклад, монолітний бетон, гіпсокартон, які не потребують вирівнювання по маяках.

• Стара штукатурка в доброму стані Якщо вона міцна, без тріщин, відшарувань чи пустот, можна шпаклювати поверх неї.

• Після якісного грунтування Грунтовка забезпечує адгезію шпаклівки до основи — особливо важливо для гладких або пофарбованих поверхонь.

Коли штукатурка обов’язкова:

• Якщо стіна має перепади більше 5 мм, вибоїни, тріщини — шпаклівка не вирішить проблему.

• Якщо основа пориста, сипуча або нестабільна — потрібне зміцнення штукатуркою.

• Якщо планується декоративне покриття, що потребує ідеальної геометрії — краще пройти повний цикл.

Поради:

• Перед шпаклюванням очисти поверхню від пилу, фарби, жиру.

• Використовуй акрилову або глибокопроникну грунтовку.

• Якщо є сумніви — зроби тест на зчеплення: нанеси невеликий шар шпаклівки і перевір через добу.

Підготовка поверхні — це критичний етап, який впливає на адгезію, довговічність і якість фінішного покриття. Непідготовлена основа може спричинити тріщини, відшарування або навіть повне осипання суміші.

1. Оцінка типу основи

• Цегла — має шорсткість, але потребує очищення та насічок.

• Бетон — гладкий, тому потрібні насічки або армувальна сітка.

• Гіпсокартон — рівний, але потребує грунтування.

• Дерево — вимагає решетування або монтаж гіпсокартону.

2. Очищення поверхні

• Видалити пил, жир, залишки фарби, мастила, грибок, мох.

• При потребі — промити водою з детергентом або обробити антигрибковим засобом.

• Для цегли — очистити шви, зробити насічки, особливо якщо поверхня гладка.

3. Вирівнювання та ремонт

• Закрити тріщини, вибоїни, пустоти.

• При потребі — нанести стартову шпаклівку або штукатурку для базового вирівнювання.

4. Грунтування

• Використовувати глибокопроникну або кварцову грунтовку — наприклад, KREISEL 331 або CT-17.

• Наносити валиком або щіткою, дочекатися повного висихання (8–24 год).

• Грунт покращує зчеплення, знижує поглинання вологи, запобігає утворенню плям.

5. Армування (за потреби)

• Для нестабільних або тріщинуватих основ — армувальна сітка.

• У системах утеплення — базовий армований шар витримується 3–7 днів перед декоративною обробкою.

Порада Не поспішай з нанесенням суміші — краще витратити час на якісну підготовку, ніж переробляти тріскаючу або осипаючу поверхню. Враховуй тип основи, мікроклімат і фінішне покриття.

Нанесення штукатурки та шпаклівки — це не просто “розмазати суміш по стіні”, а технологічний процес, де помилки можуть призвести до тріщин, відшарування, перевитрати матеріалу або неестетичного вигляду. Ось найпоширеніші помилки, яких варто уникати:

1. Недостатня підготовка поверхні

• Неочищена основа (пил, жир, стара фарба) — погіршує адгезію.

• Відсутність грунтування — матеріал не тримається, з’являються плями.

• Нерівності, тріщини — не усунуті перед нанесенням.

2. Неправильний вибір суміші

• Гіпсова суміш у ванній — швидко руйнується.

• Універсальна шпаклівка на фасаді — не витримує вологу.

• Застарілий або неправильно збережений матеріал — втрачає властивості.

3. Порушення технології замішування

• Занадто рідкий або густий розчин — погано наноситься, тріскається.

• Додавання сухої суміші в готовий розчин — прискорює схоплення, знижує якість.

• Використання непридатного інструменту — перфоратор замість міксера.

4. Неправильне нанесення

• Занадто товстий шар — тріскається, довго сохне.

• Занадто тонкий шар — не перекриває дефекти.

• Робота по сухій поверхні — погане зчеплення.

• Пропуск етапів: старт → грунт → фініш — порушення “пирога” обробки.

5. Помилки при шпаклюванні

• Невідповідний шпатель — залишає борозни, горби.

• Робота пошкодженим інструментом — нерівна поверхня.

• Початок з кута — розтягує нерівність по всій стіні.

• Нанесення другого шару без шліфування попереднього — дефекти накопичуються.

6. Порушення режиму висихання

• Нанесення наступного шару на вологу основу — тріщини, відшарування.

• Занадто довга перерва після грунтування — зниження ефективності адгезії.

Порада Дотримуйся повного циклу: очищення → грунтування → стартова суміш → фінішна → шліфування. Використовуй якісний інструмент, перевіряй термін придатності матеріалів і не поспішай — це запорука ідеального результату.

Так, комбінування різних типів шпаклівок і штукатурок можливе, але не слід змішувати їх між собою, а наносити шар за шаром, дотримуючись технології та сумісності матеріалів.

Коли комбінування допустиме:

• Стартова + фінішна шпаклівка Класична схема: спочатку вирівнювання стартовою, потім згладжування фінішною.

• Цементна штукатурка + гіпсова шпаклівка Цементна — для вологих зон (ванна, кухня), гіпсова — для фінішного шару в сухих зонах.

• Штукатурка + декоративна суміш Наприклад, базовий шар цементної штукатурки, а зверху — структурна або венеціанська декоративна.

• Універсальна шпаклівка + фінішна полімерна Універсальна вирівнює, фінішна — створює ідеальну гладкість.

Коли комбінування небезпечне:

• Змішування різних сумішей в одному відрі Наприклад, гіпсова + цементна — різна швидкість висихання, хімічна несумісність.

• Нанесення несумісних шарів без перерви Якщо один шар ще вологий, а другий вже твердне — можливі тріщини, відшарування.

• Комбінація матеріалів з різною еластичністю Один шар може бути гнучким, інший — крихким, що призведе до розшарування.

Рекомендації:

• Завжди нанось суміші поетапно, з дотриманням часу висихання.

• Використовуй грунтовку між шарами, особливо при переході між цементом і гіпсом.

• Обирай матеріали одного виробника, якщо можливо — це гарантує сумісність.

• Не змішуй залишки різних сумішей — краще використати їх окремо або утилізувати.

Наприклад, у ванній кімнаті можна нанести цементну штукатурку, потім — фінішну полімерну шпаклівку, але не варто змішувати їх в одному розчині.

Штукатурка та шпаклівка — це довговічні оздоблювальні матеріали, але їх термін служби залежить від типу суміші, умов експлуатації, якості нанесення та мікроклімату приміщення.

Орієнтовний термін служби:

За умови правильного монтажу, сухого мікроклімату та відсутності механічних пошкоджень, шари можуть служити десятки років без потреби оновлення.

Коли потрібне оновлення:

• Тріщини, відшарування, плями — ознака втрати адгезії або впливу вологи.

• Зміна фінішного покриття — при переході з фарби на шпалери або навпаки.

• Ремонт після механічних пошкоджень — удари, свердління, демонтаж.

• Застарілий вигляд або нерівності — особливо актуально при косметичному оновленні.

Термін придатності сухих сумішей:

• Сухі штукатурки та шпаклівки — зберігаються 6–12 місяців у сухому приміщенні.

• Готові суміші в відрах — до 24 місяців при герметичному зберіганні.

• Після закінчення терміну — втрата властивостей, погіршення адгезії, розшарування.

Порада Не варто оновлювати штукатурку або шпаклівку “просто так” — якщо поверхня рівна, без дефектів, її можна фарбувати або декорувати повторно. Але при появі тріщин, вологи чи змінах фінішного покриття — краще оновити шар.